vspace="5"

 

Головна

Ціна землі

Земля України

Як продавати землю

Розподіл землі

 
















Статті

Цільове призначення землі

Останнім часом покупка земельних ділянок супроводжується надалі зміною їхнього цільового призначення. Цей процес дуже витратний і супроводжується цілим рядом бюрократичних перешкод, що часом перетворюється в проблему

Напевно, тому власники земельних ділянок всі частіше звертаються до фахівців за консультаціями в надії знайти які - нибудь більше легкі шляхи. Бажання догодити своїм замовникам часом штовхає фахівців давати консультації або просто ради, які не завжди застосовні в практиці, але зате "радують слух" замовників.

Нижче буде розглянута всього лише одне питання з безлічі, які можуть виникнути у власника землі при зміні її цільового призначення. Це запитання стосується визначень деяких понять.

Всі землі, які перебувати на території України, віднесені до певної категорії. Правовий режим земель, які є власністю України, але розташовані на території інших держав, визначаються законодавством тих держав.

Основним критерієм віднесення земельної ділянки до певної категорії є його цільове призначення.

Земельний кодекс України (надалі Кодекс) визначає 9 категорій земель залежно від їхнього цільового призначення. Перелік категорій утримуватися в ст. 19 Кодексу

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової й суспільної забудови;

в) землі заповідного природно й іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони й іншого призначення.

Як видно з вищевказаного визначення цільового призначення земель у більшій частині залежить від видів економічної діяльності, які можуть вироблятися на цих землях, а також залежно від об'єктів які на них перебувають і складу ґрунтів. Але, склад ґрунтів, напевно, у меншому ступені впливає на фактор визначення цільового призначення землі. Адже якщо виникла необхідність будівництва промислового підприємства в певній місцевості, те навряд чи для цього не буде виведена земля із сельхозоборота. Крім цього надалі Кодекс дає визначення - для чого використовуються кожна з категорій земель.

Все вищевказане стосується цільового призначення землі. Якщо ж розглядати землю як об'єкт права власності, то мова йтиме про земельну ділянку, тобто про ту частину землі, що виділена в натурі, на місцевості, має встановлені границі, закріплена за конкретною особою й також має своє призначення. І отут виникає питання, цільове призначення або функціональне. У формі державного акту на право власності на земельну ділянку зазначене цільове призначення (використання). Так все-таки призначення або використання ? Адже два цих поняття не тотожні. Якщо ділянка виділяється кому - то для чого - те, те логічно, що в державних актах вказується цільове використання земельної ділянки, т. е те для якого конкретного виду економічної діяльності ділянка буде використовуватися. Але, чому у формі вирішили все - таки залишити й термін призначення ? Неоднозначна вказівка у формі державного акту "цільове призначення (використання) приводить до того, що на практиці державні органи приймають рішення про зміну цільового призначення й указують нове цільове призначення "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони й іншого призначення". Насправді в акті повинне бути зазначене не цільове призначення земельної ділянки, а його функціональне використання й от чому.

Кодекс визначає для чого й кому виділяється земельна ділянка з кожної категорії. Наприклад, землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися для ведення особистого селянського господарства або для товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому, залежно від того яке саме товарне виробництво буде здійснюватися виділяється або рілля або несільгоспугіддя. Виділення землі означає передачу юридичній або фізичній особі конкретної земельної ділянки із установленими границями й оформленням відповідного документа - державного акту або договору оренди. Ухваливши рішення щодо виділенні ділянки для конкретних цілей в акті вказується для чого саме ця ділянка виділяється, т. е його функціональне призначення. Це, насамперед , сприяє контролю з боку держави за цільовим використанням землі.

Але, повернемося до питання зміни цільового призначення землі. Це питання зараз найбільш актуальне для тих земель, які становлять інтерес для інвесторів - будівельників.

Згідно ст. 20 Кодексу зміна цільового призначення землі здійснюється з ініціативи власника згідно рішення місцевого органа самоврядування або державної влади залежно від їхньої компетенції. Порядок зміни цільового призначення землі затверджений Кабінетом Міністрів України. Цей Порядок регулює зміна саме цільового призначення землі, т. е переклад земельної ділянки з однієї категорії в іншу. Про категорії дивися вище.

Тепер розглянемо ситуацію, коли ділянка із земель сельхозназначения виділений для ведення особистого селянського господарства, передається іншій особі для особистого підсобного господарства. Як затверджують деякі фахівці передача ділянки в рамках однієї категорії, але для інших цілей не вимагає проходження процедури по зміні цільового призначення. Чи завжди ?

Розглянемо якусь ситуацію, коли власник відчужує земельну ділянку. У державному акті зазначено, що цільове призначення (використання) ділянки "для ведення особистого селянського господарства". Новий власник - юридична особа має намір використовувати цю ділянку для "підсобного господарства". Містячи договір на відчуження земельної ділянки, сторони не має права в договорі визначити інше призначення землі відмінне від того, котре зазначено в державному акті. При цьому новий власник одержить державний акт із тим же формулюванням, що й була в старому державному акті відносно цільового використання землі. Маючи неприборкане бажання використовувати земельну ділянку для підсобного господарства, новий власник повинен буде пройти процедуру зміни цільового використання землі. І зв'язано це з тим, що:

1. Для особистого селянського господарства земельні ділянки виділяються громадянам, але не юрлицам ( п. а) п. 3 ст. 22 Кодексу). 2. Підстав для видачі державного акту "для підсобного господарства" не буде, навіть якщо сторони передбачать це договором.

Наведений приклад, до статі із практики, говорить про том. що не завжди переклад земельної ділянки в рамках однієї категорії не вимагає проходження процедури зміни його цільового призначення.