Статті

А що таке земельний кадастр?

Етимологи думають, що слово "кадастр" походить від грецького "катастикон" (зошит для записів) або латинського "капитаструм" (реєстр одиниць територій). Сьогодні під кадастром розуміється звід відомостей про що-небудь, складений на основі безперервного спостереження. Можна скласти інтелектуальний кадастр, кадастр зелених насаджень міста, водний, лісовий або навіть кадастр відходів.

Дані кадастрів застосовуються повсюдно. Відомості земельного кадастру про економічні характеристики ділянки, наприклад, використовують для встановлення земельного податку, відомості про місце розташування межі - для дозволу земельних суперечок.

Перший перелік оброблюваних земельних угідь був складений єгиптянами ще 5000 тисяч років тому! Вони становили його два рази в рік - до й після розливу Нила.

Стародавні греки фіксували відомості про границі між земельними ділянками й установлювали величезні кам'яні знаки. На цих знаках вказувалися відомості про власника земельної ділянки й операції із цією ділянкою. Саме з тих часів дійшло до нас поняття "іпотека". На закладеній ділянці ставився камінь із записом про заставу. Називався цей камінь іпотекою.

І перша махінація з іпотекою теж, напевно, була зроблена в Древній Греції. Наприкінці VІІ століття до н.е. Солоний вирішив звільнити разом всіх, що потрапили в кабалу іпотеки, і видав указ, що пропонує забрати із земельних ділянок "іпотечні" камені й списати всі борги. Незабаром з'ясувалося, що наближені Солоно напередодні набрання чинності цього указу, назанимали купу грошей і придбали величезні земельні наділи.

Першим документом, що регулював проведення "кадастрового обліку" у Росії, можна назвати "Російську правду" ( XІ-XІІ століття). Уже в цьому документі землі були класифіковані по вгіддях і, відповідно, границі цих угідь у той період визначалися на місцевості. Збереглися до наших днів і татарські переписи князівських земель, датовані XІІІ століттям. Так само, як і зараз, велися вони для цілей оподатковування - визначення розміру данини.

В XVІ столітті в Росії була створена спеціалізована установа - Помісний наказ. Функції цієї установи були багато в чому схожі з функціями нинішніх кадастрових палат, реєстраційних служб і, почасти, податкових органів. У писцовых книгах вівся якісний і кількісний облік угідь (кадастрова палата), фіксувалися відомості про всі угоди із землею (реєстраційна служба), визначалася величина земельного податку (податкова). Крім цього, Помісний наказ був потужним статистичним органом.

Реформи Петра Й повністю зруйнували систему Помісного наказу. Замість подвірного обкладання, що враховувало наявність майна в платників податків, була уведена подушна подать. Для її розрахунку використовувалася сума, необхідна для змісту армії й число душ чоловічої статі. При такому підході кадастр втратив, звичайно, своє значення. Однак саме Петро, що любив технічні новинки, уперше застосував у Росії геодезичні виміри на місцевості кутомірним приладом. Йому ж уперше прийшла ідея, така актуальна сьогодні, про суцільне межування. Однак йому так і не вдалося неї здійснити, і спроба провести суцільне межування в Росії була почата лише через 30 років після його смерті.

Перше суцільне межування почалося в 1754 році й - пам'ятаю цю фразу зі школи - супроводжувалося частими земельними суперечками. Воно найчастіше було засновано на з писцовых книг. А ці записи, у свою чергу, складалися на основі усних показань власників - на планах границі ділянок не вказувалися. Крім цього, перше генеральне межування припускало "прив'язку" всіх земельних ділянок до власників, тобто , виявлялися самовільно зайняті земельні ділянки з казенних земель.

Генеральне межування 1766 року припускало "прив'язку" земельних ділянок до адміністративних одиниць, містам і селам, і закріпило фактичні володіння. Для дозволу земельних суперечок були створені спеціальні комісії. У процесі проведення генерального межування був створений великий картографічний матеріал - поземельні карти. Однак відомості про якість земель не збиралися.

Скасування кріпосного права в 1861 році, вовлекшая поміщицькі й селянські землі в активний ринковий оборот, ліквідація подушного податку в 1988 році - все це послужило причиною нових великих кадастрових вишукувань. Звалили на себе цю функцію земські установи. Робота проводилася масштабна - оцінювалося й стан ґрунтового покриву, і врожайність культур, і навіть "далекість від пунктів реалізації продукції й баз постачання матеріально-технічними ресурсами" (це із сучасної методики оцінки земель). Ураховувалися й маса інших показників. Уважається, що саме в той період з'явилися такі науки, як оцінна статистика й ґрунтознавство.

Вся ця колосальна робота виявилася нікому не потрібної із приходом нової влади в 1917 році. Декрет 1918 року "Про соціалізацію землі" визнав рівне користування землею. Приватна власність, усі знають, була скасована - земля передавалася безкоштовно в постійне (безстрокове) користування й перестала бути предметом угод. А, відповідно, і предметом оподатковування. У часи радянської влади вівся, в основному, тільки кадастр сільськогосподарських угідь.

І лише наприкінці 80- х почав формуватися кадастр, близький до сучасного.

А який він, сучасний земельний кадастр - вірніше, уже кадастр нерухомості - ви обов'язково довідаєтеся, вирішивши офіційно оформити свою земельну ділянку. Адже при державній реєстрації прав на нерухомість або при угоді з ним, у вас обов'язково зажадають кадастровий паспорт.